Комп'ютерні  мережі

Мережева інтерфейсна карта

Мережева інтерфейсна карта (NIC) забезпечує фізичне підключення до мережі ПК або іншого пристрою. На рисунку представлені різні типи мережевих карт. Мережеві карти Ethernet використовуються для підключення до мереж Ethernet, а бездротові - до бездротових мереж стандарту 802.11. У більшості настільних комп'ютерів мережеві карти інтегровані в системну плату або підключені до гнізд розширення. Мережеві карти також доступні у форм-факторі USB.

Одна з важливих функцій NIC - адресація даних за допомогою власної MAC адреси та надсилання цих даних у вигляді бітів у мережу. NIC більшості сучасних комп'ютерів здатні підтримувати гігабітний Ethernet (1000 Мбіт/с).

Примітка. Сучасні комп'ютери та системні плати зазвичай мають вбудовані мережеві карти, а також підтримують бездротове підключення. Для отримання додаткової інформації зверніться до документації виробника.

Поштовий сервер

Для роботи електронної пошти потрібні декілька прикладних програм і служб, наведених на рисунку. Електронна пошта - це спосіб передавання, зберігання та отримання електронних повідомлень через мережу з використанням проміжного зберігання. Повідомлення електронної пошти зберігаються в базах даних на поштових серверах.

Клієнти електронної пошти для надсилання та отримання повідомлень зв'язуються з поштовими серверами. Поштові сервери зв'язуються з іншими поштовими серверами для обміну повідомленнями між доменами. Під час відправлення повідомлення клієнт електронної пошти не з'єднується безпосередньо з іншим таким клієнтом. Замість цього для транспортування повідомлень обидва клієнти використовують поштовий сервер.

Електронна пошта у своїй роботі підтримує три окремі протоколи: Simple Mail Transfer Protocol (SMTP), Post Office Protocol (POP) та Internet Message Access Protocol (IMAP). Процес прикладного рівня, який надсилає пошту, використовує протокол SMTP. Клієнт отримує поштові повідомлення за допомогою одного з двох протоколів прикладного рівня: POP або IMAP.

Веб-сервер

Веб-ресурси надаються веб-сервером. Хост отримує доступ до веб-ресурсів за допомогою протоколу HTTP (Hypertext Transfer Protocol) або захищеного HTTP (secure HTTP, HTTPS). HTTP - це набір правил для обміну текстом, графічними зображеннями, аудіо, відео та іншими мультимедійними файлами у всесвітній павутині. HTTPS додатково використовує шифрування та автентифікацію за допомогою протоколу Secure Sockets Layer (SSL) або новішого протоколу TLS (Transport Layer Security). HTTP працює через порт 80. HTTPS працює через порт 443.

Щоб краще зрозуміти, як взаємодіють веб-переглядач і веб-сервер, ми можемо дослідити, як відкривається веб-сторінка в переглядачі. У даному прикладі використовується URL адреса https://www.cisco.com/index.html.

По-перше, веб-переглядач інтерпретує три частини URL адреси:

1. http (протокол або схема)

2. www.cisco.com (ім'я сервера)

3. index.html (ім'я файлу, що запитується)

Далі веб-переглядач, звертаючись до сервера DNS, перетворює ім'я www.cisco.com на числову IP адресу, яку він використовує для підключення до сервера. Дотримуючись вимог HTTP, веб-переглядач відправляє запит GET на сервер і запитує файл index.html, як показано на рисунку 2. Сервер, як показано на рисунку 3, надсилає HTML код цієї сторінки веб-переглядачу клієнта. На завершальному етапі, як показано на рисунку 4, веб-переглядач обробляє HTML код і форматує сторінку для вікна веб-переглядача.

Сервер друку

Сервери друку надають можливість кільком користувачам комп'ютерів отримати доступ до одного принтера. Сервер друку має три функції:

• Забезпечення клієнтського доступу до ресурсів друку.

• Адміністрування завдань друку шляхом зберігання їх у черзі, доки пристрій друку не буде готовий до їх виконання, а потім передавання інформації про друк до принтера.

• Надання зворотної інформації користувачам.

DNS Сервер

DNS - це метод, що використовується для перетворення доменних імен на IP адреси. Користувачам набагато легше запам'ятати доменні імена, ніж значення типу 198.133.219.25, що є фактичними числовими IP адресами конкретного сервера. Якщо компанія Cisco вирішить змінити числову адресу домену www.cisco.com, це відбудеться непомітно для користувачів, оскільки доменне ім'я залишиться без змін. Нова адреса буде просто прив'язана до існуючого доменного імені без порушення зв'язку з сервером.

На рисунках 1 - 5 показані етапи перетворення імен DNS.

DHCP сервер

Хост потребує інформації про IP адресу, перш ніж він зможе надсилати дані по мережі. В цьому випадку важливу роль відіграють дві служби IP адресації: протокол DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) і служба доменних імен (Domain Name Service, DNS).

DHCP - це служба, що використовується Інтернет провайдерами, мережевими адміністраторами і бездротовими маршрутизаторами для автоматичного призначення IP адрес хостам, як показано на рисунку.

Zigbee і Z-Wave

Zigbee і Z-Wave - два стандарти технологій "розумного" будинку, які дозволяють користувачам підключати декілька пристроїв до бездротової повнозв'язної мережі. Як правило, пристрої потім управляються через застосунок для смартфонів, як показано на рисунку.

ZigBee

Zigbee передбачає використання малопотужних цифрових радіомодулів на основі стандарту IEEE 802.15.4 для низькошвидкісних бездротових мереж особистого простору (Low-Rate Wireless Personal Area Network, LR-WPAN), що будуються на базі недорогих, низькошвидкісних пристроїв. Zigbee працює в інтервалі частот від 868 МГц до 2,4 ГГц і обмежується дальністю від 10 до 20 метрів. Даний стандарт характеризується швидкістю передавання даних 40-250 Кбіт/с і може підтримувати близько 65 000 пристроїв.

Специфікація ZigBee спирається на головний пристрій, що називається ZigBee-координатор. ZigBee координатор відповідає за створення і обслуговування мережі, а також керує усіма пристроями-клієнтами.

Незважаючи на те, що Zigbee є відкритим стандартом, розробники програмного забезпечення повинні бути платними членами Zigbee Alliance, щоб використовувати і вносити свої зміни до стандарту.

Z-Wave

Технологія Z-Wave - стандарт, що зараз належить Silicon Labs. Однак частина стандарту щодо сумісності Z-Wave була відкрита у 2016 році. Ці складові Z-Wave з відкритим кодом включають безпеку S2 Z-Wave, Z/IP для транспортування сигналів Z-Wave по IP мережах і проміжне програмне забезпечення Z-Wave.

Залежно від країни Z-Wave працює в межах різних частот: в Індії - 865,2 МГц, в Японії - 922 - 926 МГц. У Північній Америці для Z-Wave виділена частота 908.42 МГц, в Україні - 868,42 МГц. Z-Wave може передавати дані на відстань до 100 метрів, але має нижчу швидкість передавання даних, ніж Zigbee: 9,6-100 Кбіт/с. Z-Wave може підтримувати до 232 пристроїв в одній бездротовій мережі.

Знайдіть в Інтернеті матеріали за запитом «Zigbee і Z-Wave», щоб дізнатися останню інформацію про ці два стандарти "розумного" будинку.

Ринок систем для "розумного" будинку

Ринок продуктів для "розумного" будинку продовжує зростати. За даними Statista.com, кількість "розумних" будинків у 2018 році склала 34,8 млн, що на 28,4% більше, ніж у 2017 році. Цей ринок продовжить і надалі надавати додаткові економічні можливості приватним особам і компаніям.

Bluetooth, NFC і RFID

Для бездротового з'єднання пристроїв, що знаходяться в безпосередній близькості один від одного, використовуються протоколи Bluetooth, радіочастотної ідентифікації (Radio Frequency Identification, RFID) і зв'язку у ближньому полі (Near Field Communication, NFC).

Bluetooth

До пристроїв Bluetooth може під'єднуватись до семи інших пристроїв Bluetooth, як показано на рисунку 1. Робота пристроїв Bluetooth регламентується стандартом IEEE 802.15.1 і передбачає використання діапазону частот 2,4 - 2,485 ГГц, як правило, в складі мереж PAN. У стандарті Bluetooth реалізована технологія адаптивної зміни частоти каналу (Adaptive Frequency Hopping, AFH). AFH дозволяє сигналам «стрибати», використовуючи різні частоти в діапазоні від 2,4 до 2,485 ГГц, тим самим зменшуючи ймовірність взаємних завад під час роботи декількох пристроїв Bluetooth.

RFID

RFID використовує частоти в діапазоні 125 - 960 МГц для унікальної ідентифікації об'єктів. На рисунку 2 як приклад розглянутий відділ доставки. Активні RFID мітки, що містять батарею, можуть транслювати свій ідентифікатор на відстань до 100 метрів. Пасивні RFID мітки наближають до RFID сканера для активації та зчитування даних за допомогою радіохвиль. Пасивні мітки зазвичай використовуються для сканування на невеликих відстанях, проте вони можуть мати дальність дії до 25 метрів.

NFC

Технологія NFC входить до групи стандартів RFID і використовує частоту 13,56 МГц. NFC призначений для безпечного проведення і підтвердження транзакцій. Наприклад, споживач оплачує товар або послуги, підносячи телефон до платіжної системи, як показано на рисунку 3. На основі унікального ідентифікатора платіж стягується безпосередньо з рахунку покупця. NFC також використовується при наданні послуг з перевезення пасажирів, паркування та у багатьох інших сферах.

Протоколи WLAN

Стандарти Wi-Fi Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (Institute of Electrical and Electronic Engineers, IEEE), відповідно до вимог групи стандартів 802.11, визначають радіочастоти, швидкості та інші можливості для WLAN. Протягом багатьох років розроблені різні реалізації стандартів IEEE 802.11, що відображено в таблиці.

Стандарти 802.11a, 802.11b і 802.11g слід вважати застарілими. У нових WLAN доцільно впроваджувати стандарт 802.11ac і відповідні пристрої. При купівлі нового обладнання наявні реалізації WLAN повинні оновлюватись до 802.11ac.

TCP

Обмін за протоколом TCP подібний до передавання посилок з відстеженням від джерела до пункту призначення. Якщо замовлення доставки розбито на кілька посилок, клієнт може перевірити онлайн порядок доставки.

У протоколі TCP передбачені три основні операції для забезпечення надійності:

• Нумерація та відслідковування сегментів даних, переданих конкретному вузлу з певного застосунку.

• Підтвердження отримання даних.

• Повторне передавання будь-яких непідтверджених даних через певний проміжок часу.

Натисніть кнопку Відтворити на рисунку, щоб побачити, як TCP сегменти та підтвердження передаються між відправником та одержувачем.

Модель TCP/IP

Модель TCP/IP складається з рівнів, що виконують функції, необхідні для підготовки даних до передавання по мережі. Назва TCP/IP утворена з назв двох важливих протоколів в моделі: Transmission Control Protocol (TCP) та Internet Protocol (IP). Протокол управління передаванням (TCP) відповідає за відстеження всіх мережевих підключень між пристроєм користувача та кількома пунктами призначення. Інтернет протокол (IP) відповідає за додавання елементів адресації, що дозволяє доставляти дані до пункту призначення.

На транспортному рівні працюють два протоколи: TCP і протокол користувацьких дейтаграм (User Datagram Protocol, UDP), як показано на рисунку 1. TCP вважається надійним повнофункціональним протоколом транспортного рівня, який гарантує доставку всіх даних до пункту призначення. На відміну від нього, UDP - простіший протокол транспортного рівня, що не забезпечує надійність. На рисунку 2 наведені властивості TCP та UDP.

Мобільна точка доступу та прив'язування

Багато стільникових телефонів надають можливість підключення інших пристроїв, як показано на рисунку. Це з'єднання, відоме як прив'язування, може бути здійснено за допомогою Wi-Fi, Bluetooth або з використанням USB-кабелю. Після підключення пристрою він може використовувати стільникове з'єднання телефону для доступу до Інтернету. Стільниковий телефон, який дозволяє пристроям Wi-Fi реалізувати зазначені можливості, називається мобільною точкою доступу.

Стільниковий зв'язок

Стільникові технології пов'язані з використанням базових станцій, розподілених по всій зоні покриття з метою забезпечення безперервного доступу до послуг стільникового зв'язку та Інтернету. З появою третього покоління (3G) стільникових технологій у смартфонів з'явилась можливість доступу до Інтернету. Швидкості відправлення та завантаження даних продовжують покращуватися з кожною ітерацією мобільних технологій.

У деяких регіонах світу смартфони є єдиним способом доступу користувачів до глобальної мережі. У США користувачі все частіше покладаються саме на смартфони для доступу до Інтернету. За даними Pew Research Center, у 2018 році 20% дорослих у цій країні не використовували широкосмуговий доступ вдома (28% для осіб віком 18-29 років). Натомість вони підключаються до Інтернету за допомогою смартфона. Знайдіть цікавішу статистику за запитом «pew internet research».

Супутниковий зв'язок

Широкосмугове супутникове з'єднання − альтернатива для користувачів, які не можуть використовувати кабельне підключення або DSL. Для супутникового зв'язку не потрібна телефонна лінія або кабель, оскільки для двостороннього обміну використовуються супутникова антена та відповідне обладнання. Через супутникову антену сигнали передаються і приймаються від супутника, який пересилає ці сигнали постачальнику послуг, як показано на рисунку. Швидкість завантаження може досягати 10 Мбіт/с або більше, в той час як швидкість відправлення коливається в межах приблизно 1/10 від швидкості завантаження. Для передавання сигналу від супутникової антени до Інтернет провайдера через супутник на орбіті Землі необхідний певний час. Ця затримка ускладнює використання чутливих до затримок прикладних програм, таких як відеоігри, ІР телефонія (Voice over Internet Protocol, VoIP) і відеоконференції.

Бездротовий доступ до Інтернету в зоні прямої видимості

Бездротовий доступ до Інтернету в зоні прямої видимості - завжди активна служба; в даному випадку для з'єднання використовуються радіосигнали, як показано на рисунку. Радіосигнали передаються від вежі до приймача, який користувач підключає до комп'ютера або мережевого пристрою. У цьому випадку необхідно, щоб між вежею і приймачем не було перешкод. Вежа може бути підключена до інших веж або мати безпосереднє підключення до магістрального каналу Інтернету. Відстань, на яку може передаватися радіосигнал, залишаючись досить потужним, щоб забезпечити надійне приймання, залежить від частоти сигналу. Сигнали з нижчими частотами (900 МГц) можуть передаватися на відстань до 65 км (40 миль), у той час як більш високочастотні сигнали (5,7 ГГц) - тільки на 3 км (2 милі). Екстремальні погодні умови, дерева та високі будівлі можуть вплинути на потужність і якість сигналу.

DSL, кабельна і оптоволоконна лінії

Як DSL, так і кабельне з'єднання передбачають використання модема для підключення до Інтернету через Інтернет провайдера (Internet Service Provider, ISP), як показано на рисунку. DSL модем підключає мережу користувача безпосередньо до цифрової інфраструктури телефонної компанії. Кабельний модем з'єднує мережу користувача з постачальником послуг кабельної мережі.

DSL

DSL завжди знаходиться в активному стані; це означає, що користувачам не потрібно телефонувати кожен раз, коли вони хочуть отримати доступ до Інтернету. Голосові сигнали та дані передаються на різних частотах по мідних телефонних дротах. Виникненню взаємних завад між DSL- та телефонним сигналами запобігає спеціальний фільтр.

Кабельна лінія

При кабельному підключенні до Інтернету не використовуються телефонні лінії. У цьому випадку застосовуються коаксіальні кабельні лінії, спочатку призначені для кабельного телебачення. Для підключення комп'ютера до компанії, що надає послуги кабельного доступу, служить кабельний модем. Ви можете з'єднати комп'ютер безпосередньо з кабельним модемом. Однак підключення пристрою маршрутизації до модема забезпечує декільком комп'ютерам спільний доступ до Інтернету.

Оптоволоконна лінія

Волоконно-оптичні кабелі виготовляються зі скла або пластику, для передавання даних в них використовується світло. Оптоволоконні лінії характеризуються високою пропускною здатністю, що дозволяє передавати великі обсяги даних. На певному етапі підключення до Інтернету ваші дані будуть передаватись через оптоволоконні сегменти мережі. Оптоволокно використовується в магістральних мережах, великих корпоративних середовищах і центрах обробки даних. Елементи старої інфраструктури на мідних кабелях, ближчі до домашніх та бізнес-користувачів, все частіше замінюються оптоволокном. Наприклад, наведене на рисунку кабельне з'єднання включає в себе гібридну оптоволоконно-коаксіальну (hybrid fiber coaxial, HFC) мережу, в якій оптоволокно використовується на останній милі до будинку користувача. Всередині будинку користувача мережа реалізована на мідному коаксіальному кабелі.

Вибір способу підключення залежить від географічного місцезнаходження та доступності постачальника послуг.

Коротка історія технологій підключення

У 1990-х роках швидкості Інтернету були низькими в порівнянні з сьогоднішнім днем, коли пропускна здатність каналів є достатньою для передавання не тільки даних, але й голосу та відео. Для комутованого підключення потрібен або внутрішній модем, встановлений в комп'ютері, або зовнішній модем, підключений через USB. Модемний порт для комутованої мережі підключається до телефонної розетки за допомогою з'єднувача RJ-11. Як тільки модем фізично встановлений, його необхідно підключити до одного з програмних COM-портів комп'ютера. Модем також має бути налаштований з врахуванням властивостей локального набору, таких як код виходу на зовнішню лінію та код міста.

Майстер нових підключень або Майстер мережевих підключень дозволяє налаштувати підключення до сервера Інтернет-провайдера. Технології доступу до Інтернету розвинулися від аналогової телефонії до широкосмугового зв'язку.

Аналогова телефонія

Доступ до Інтернету засобами аналогової телефонії дозволяє передавати дані через стандартні телефонні лінії. У цьому випадку використовується аналоговий модем для здійснення телефонного виклику віддаленого модему. Даний спосіб підключення відомий як комутований (dialup).

Цифрова мережа інтегрованих послуг

Цифрова мережа інтегрованих послуг (Integrated Services Digital Network, ISDN) використовує кілька каналів і може надавати різні види послуг, тому вона вважається одним з різновидів широкосмугового доступу. ISDN - це стандарт, який використовує кілька каналів для передавання голосу, відео та даних через звичайні телефонні лінії. Пропускна здатність ISDN більша за традиційний dialup.

Широкосмуговий зв'язок

Широкосмугові технології передбачають використання різних частот для передавання декількох сигналів по одному і тому ж каналу зв'язку. Наприклад, коаксіальні кабелі, що застосовуються для підведення кабельного телебачення до вашого будинку, дозволяють в той самий час передавати як дані комп'ютерної мережі, так і сотні телеканалів. Мобільний телефон може приймати голосові дзвінки, одночасно використовуючи веб-переглядач.

До широкосмугових мережевих способів підключення належать кабельне з'єднання, цифрова абонентська лінія (digital subscriber line, DSL), ISDN, системи супутникового і стільникового зв'язку. На рисунку показане обладнання, що використовується для підключення до широкосмугових мереж або передавання широкосмугових сигналів.

Мережеві піктограми

Мережі - це системи, які формуються з'єднаннями. Комп'ютерні мережі з'єднують пристрої і користувачів один з одним. Різноманітні мережеві піктограми використовуються для представлення різних частин комп'ютерної мережі.

Хост-пристрої

Пристрої в складі мережі, з якими люди найчастіше мають справу, називаються кінцевими пристроями або хостами (host). Вони називаються кінцевими пристроями, тому що знаходяться на кінці або краю мережі. Їх також називають хост-пристроями, оскільки на них зазвичай розміщують мережеві програми (наприклад, веб-переглядачі та поштові клієнти), що використовують мережу для надання послуг користувачеві.

Проміжні пристрої

Комп'ютерні мережі містять багато пристроїв, які забезпечують взаємодію між хостами. Ці проміжні пристрої забезпечують передавання потоків даних від одного кінцевого пристрою до іншого. Найбільш поширені мережеві пристрої показані на рисунку 2:

• Комутатор - приєднує до мережі кілька пристроїв.

• Маршрутизатор - пересилає трафік між мережами.

• Бездротовий маршрутизатор - приєднує кілька бездротових пристроїв до мережі і може містити перемикач для підключення дротових хостів.

• Точка доступу - приєднується до бездротового маршрутизатора і використовується для розширення досяжності бездротового мережі.

• Модем - приєднує домашній або невеликий офіс до Інтернету.

Мережеве середовище

Обмін інформацією через мережу здійснюється за допомогою носіїв. Носій забезпечує фізичний канал, яким повідомлення передається від джерела до місця призначення. Множина носіїв є середовищем. Піктограми на рисунку 3 представляють різні типи мережевих середовищ передавання інформації. Далі в цій темі розглядаються локальні мережі (LAN), глобальні мережі (WAN) і бездротові мережі (wireless networks). Хмара зазвичай використовується в топологіях мережі для представлення підключень до Інтернету. Інтернет часто є середовищем для зв'язку між мережами.

Розділ: Комп'ютерні мережі: основні поняття

Комп'ютерні мережі дозволяють користувачам обмінюватися ресурсами і спілкуватися. Чи можете ви уявити світ без електронних листів, онлайн-газет, блогів, веб-сайтів та інших послуг, які пропонує Інтернет? Мережі також надають можливість спільно користуватися ресурсами, такими як принтери, програми, файли, каталоги та накопичувачі. У цьому розділі наведено загальні відомості про принципи і стандарти організації мереж, а також їх призначення. ІТ-фахівці повинні володіти знаннями щодо мережевих технологій, щоб відповідати очікуванням і потребам клієнтів і користувачів мережі.

Ви дізнаєтесь про основи проєктування мережі і про те, як мережеві пристрої впливають на передавання даних. До таких пристроїв належать концентратори, комутатори, точки доступу, маршрутизатори та міжмережеві екрани. Також розглядаються різні типи підключення до Інтернету: DSL, кабельні лінії, стільниковий і супутниковий зв'язок. Ви дізнаєтесь про чотири рівні моделі TCP/IP, функції і протоколи, пов'язані з кожним рівнем. Ви також дізнаєтесь про різні типи бездротових мереж і протоколів. Мова йде про протоколи бездротових локальних мереж IEEE 802.11, протоколи бездротового зв'язку на коротких відстанях, наприклад Frequency Identification (RFID) та Near Field Communication (NFC), а також стандарти протоколів "розумного" будинку, такі як Zigbee і Z-wave. Ці знання допоможуть вам успішно проєктувати, впроваджувати мережі та усувати несправності в них. Розділ завершується обговоренням типів мережевих кабелів: скрученої пари, оптоволоконного і коаксіального. Ви дізнаєтесь про конструкцію кожного типу кабелю, як вони передають сигнали і в яких випадках їх доцільно використовувати.

Важливо не тільки дізнатись про роботу комп'ютерної мережі та її компонентів, але й здобути практичні навички. У цьому розділі ви побудуєте і протестуєте прямий мережевий кабель Ethernet на основі неекранованої скрученої пари (Unshielded Twisted-Pair, UTP).

Курс: Комп'ютерні мережі.

Група № 6, курс 2

Викладач: Замура Олександр Васильович

Дата проведення заняття за розкладом - 17,  24  грудня 2020 р

Урок № 9  -  10

Кількість годин - 2

Тема:  ООІ та ПЗ-2.5.2 Виконання робіт з налагодження та обслуговування мережевих систем

Загальні принципи технічного обслуговування комп'ютерних мереж; правила налаштування роботи мережевих систем в операційних системах; рівні доступу до мережі; порядок підключення та налаштування мережевих пристроїв;

Опрацювати матеріал:

Загальні положення про технічне обслуговування. 

Будь-яка техніка, як би вона не була досконала, не може тривалий час виконувати свої функції, якщо не буде грамотного своєчасного технічного обслуговування, тобто нормальної експлуатації. Це пов'язано з безліччю причин, що впливають на стан інженерних пристроїв і споруд. У деяких випадках ці зміни можуть надавати істотний вплив і призводити до зниження надійності елементів і систем загалом, тобто до їх відмови. Наслідком цього є необхідність постійного проведення спеціальних заходів, спрямованих на підтримання заданого рівня надійності. Ці заходи виражаються в розробці технічного обслуговування пристроїв, устаткування, споруд, що входять до складу систем. 

Технічне обслуговування - це комплекс технічних і організаційних заходів, здійснюваних в процесі експлуатації технічних систем з метою забезпечення необхідної ефективності виконання ними заданих функцій або постійної готовності до застосування. Технічному обслуговуванню підлягають всі технічні системи - що як працюють по прямому призначенню, так і знаходяться на зберіганні, транспортуються, готуються до роботи після зберігання або транспортування. Для сучасних складних технічних об'єктів (таких, як автомобілі, технологічні агрегати) встановлюються єдині правила технічного обслуговування, які утворюють систему технічного обслуговування і відбиваються у відповідній технічній документації. В системі технічного обслуговування можна виділити дві найважливіші підсистеми: профілактики і і відновлення (аварійного ремонту). 

Структура системи технічного обслуговування враховує характер і умови експлуатації технічної системи, включає перелік профілактичних робіт з вказівкою їх періодичності і складу потрібних для їх виконання фахівців, перелік необхідних інструментів, матеріалів, контрольно-вимірювальних приладів і ін. Правильно організоване технічне обслуговування дозволяє понизити експлуатаційні витрати (за рахунок зменшення числа аварійних ситуацій, що приводять до відмовам, скорочення дорогих позапланових ремонтів, зниження витрат на планові ремонти) і сприяє збільшенню ресурсу технічного об'єкту. 

Технічна документація - це система графічних і текстових документів, використовуваних при конструюванні, виготовленні і експлуатації промислових виробів (деталей, комплектів). Відмова (техніч.) - це порушення працездатності технічного пристрою; одне з основних понять теорії надійності. 

Відмова виникає унаслідок зміни параметрів пристрою або його частин під впливом внутрішніх физико-хімічних процесів і дії зовнішнього середовища. 

Розрізняють раптові і поступові відмови: раптові відмови характеризуються стрибкоподібною зміною значень одного або декількох основних параметрів пристрою (приклад: перегоріла нитка напруження в електричній лампі); поступові відмови - це повільна (поступове) зміна значень одного або декількох основних параметрів пристрою (наприклад, зниження потужності двигуна нижче встановленою). Критерії відмови встановлюються в нормативно-технічній документації на конкретний виріб. Унаслідок відмови можливе повне припинення роботи пристрою або зниження ефективності його функціонування нижче допустимого рівня. Відмови елементу пристрою, не обумовлений пошкодженнями ін. елементів, називається незалежним відмов , що виник в результаті пошкодження або виходу з буд ін. елементів, - залежним. 

Ресурс технічний - це напрацювання технічного пристрою (машини, системи) до досягнення ним граничного стану, при якому його подальша експлуатація неможлива або небажана із-за зниження ефективності або збільшеної небезпеки для людини. 

Технічний ресурс є випадковою величиною, так как продолжительность праці пристрою до досягнення ним граничного стану залежить від великого числа непіддатливих обліку чинників, таких, наприклад, як умови довкілля, структура самого пристрою і т.п. 

Розрізняють середній, гамма-процентний і призначений технічний ресурс, середній технічний ресурс - це математичне чекання технічного ресурсу; гамма-процентний технічний ресурс - це напрацювання, протягом якого пристрій не досягне граничного стану із заданою вірогідністю (g відсотків); призначений технічний ресурс - це напрацювання, після виконання якої об'єкт знімається з експлуатації і підлягає списанню або спеціальному обстеженню для визначення його технічного стану. Тривалість призначеного технічного ресурсу визначається умовами безпечної експлуатації пристрою. 

 При експлуатації систем важливо домагатися такого положення, при якому такі характеристики, як періодичність технічного обслуговування (або час, через яке проводиться воно) tn була б найбільшою, а тривалість обслуговування 7Р - найменшою. 

Очевидно, завдання полягає в тому, щоб знайти таке оптимальне співвідношення між цими величинами, при якому ймовірність знаходження технічного пристрою в справному стані була б не нижче заданої. Для знаходження оптимального значення технічного обслуговування tn вводиться характеристика, звана ефективністю використання технічного об'єкта. Визначення часу простою і сумарного часу обслуговування. 

Кожна система вимагає обслуговування. 

Під обслуговуванням розуміється дія або ряд дій, необхідних для попередження появи відмов або для відновлення відмовили пристроїв, апаратів, обладнання споруд. До обслуговування відносяться такі операції: збірка і розбирання, огляд, випробування та вимірювання, проведення аналізів, забезпечення матеріалами, очищення і налагодження, перевірка, зняття і заміна (ремонт), проведення сезонних робіт, складання плану робіт, складання звіту, рішення непередбачених питань і т. д. Робота з обслуговування, як правило, проводиться за двома напрямами: - профілактичне обслуговування виконується з метою підтримання системи або елементів системи в робочому стані шляхом проведення систематичних оглядів, виявлення та усунення з'являються відмов. 

Профілактичні роботи відносяться до запланованих робіт протягом року про відомим витратою часу на кожну встановлену операцію. Витрата часу може бути встановлений шляхом проведення експериментальних випробувань; - ремонтне (поточне) обслуговування виконується під позаплановому порядку з метою відновлення системи або її елементів до робочого стану шляхом проведення ремонтних робіт щодо негайного усунення відмови. (Ремонтні роботи не можуть бути заплановані так, як профілактичні. w), використовуючи статистичні дані по технічному обслуговування окремих елементів або провівши спеціальні випробування. 

Аля окремих пристроїв, апаратів і т. п., можна встановити види відмов і розподіл їх за часом, тобто застосувати теорію надійності. Цей спосіб не так точною, як при проведенні профілактичних робіт, але все ж можна встановити потрібну час для ліквідації аварії (в середньому), а також планувати річні витрати часу на усунення відмов. При проведенні профілактичного і ремонтного обслуговування необхідно враховувати термін служби розглянутих елементів, при цьому мається в увазі: - перелік і потрібну кількість інструментів, машин і інших видів техніки; - необхідну кількість матеріалів і обладнання на ліквідацію або попередження відмов; . - необхідну кількість людей або бригад для проведення робіт. 

Надійність виробу - це властивість виробу зберігати значення встановлених параметрів, функціонування в певних межах, відповідних заданим режимам і умовам використання, технічного обслуговування, зберігання і транспортування. 

Надійність - це комплексна властивість, яка залежно від призначення виробу і умов його експлуатації може включати безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і збереження окремо або певне поєднання цих властивостей як виробу в цілому, так і його частин. 

Основне поняття, використовуване в теорії надійності, - поняття відмови, тобто втрати працездатності, що настає або раптово, або поступово. 

Працездатність - такий стан виробу, при якому воно відповідає всім вимогам, що пред'являються до його основних параметрів. 

До основних параметрів вироби належать: швидкодія, характеристика навантаження, стійкість, точність виконання виробничих операцій і т.д. Разом з іншими показниками (маса, габарити, зручність в обслуговуванні і ін.) вони складають комплекс показників якості виробу. Показники якості можуть змінюватися з часом. Зміна їх, що перевищує допустимі значення, приводить до виникнення стану відмови (часткової або повної відмови виробу).  Поряд з вдосконаленням натурних випробувань широкого поширення набули математичне моделювання і поєднання натурних випробувань з моделюванням. В результаті до 50-м-коду рр. 20 ст. сформувалися основи загальної теорії надійності і її приватних напрямів по окремих видах техніки, складність технічних пристроїв, що збільшується; зростаюча відповідальність функцій, які виконують технічні пристрої; підвищення вимог до якості виробів і умов їх роботи; збільшена роль автоматизації, яка скорочує можливість безперервного спостереження за станом пристрою - основні чинники, що визначили головне напряму в розвитку науки про надійність. Технічні засоби і умови їх роботи стають усе більш складними. Кількість елементів в окремих видах пристроїв обчислюється сотнями тисяч. Якщо не приймати спеціальних заходів по забезпеченню надійністю, то будь-який сучасний складний пристрій практично буде непрацездатним. Так, наприклад, в сучасній ЕОМ(електронна обчислювальна машина) середньої продуктивності за 1 сік відбувається близько 5 млн. змін станів в результаті перемикань її двійкових елементів, число яких досягає декількох десятків тис. За 5 ч безперервної роботи ЕОМ(електронна обчислювальна машина), потрібних на рішення типової задачі, відбувається зверху 10 12 -10 14 змін станів машини. Вірогідність виникнення хоч би однієї відмови при цьому стає чималою, а отже, необхідні спеціальні заходи, що забезпечують працездатність ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Технічним засобам відводять усе більш відповідальні функції на виробництві і у сфері управління. Відмова технічного пристрою частенько може привести до катастрофічних наслідків. Надійність у епоху науково-технічної революції стала найважливішою проблемою. 

Курс: Комп'ютерні мережі.

Група № 6, курс 2

Викладач: Замура Олександр Васильович

Дата проведення заняття за розкладом - 10 грудня 2020 р

Урок №   8

Кількість годин - 1

Тема: Модуль ООІ та ПЗ-2.5. Налагодження та обслуговування мережевих систем

ЛПР  Планувати схему топології мережі; встановлювати і налагоджувати обладнання для комп'ютерних мереж; виконувати підключення та налаштування мережевих пристроїв; здійснювати обтиснення мережевого кабелю

Опрацювати матеріал: 

Виконати  тести:

Курс:   Комп'ютерні  мережі.

Група № 6, курс 2

Викладач: Замура Олександр Васильович

Дата проведення заняття за розкладом -  22,  29  жовтня,  05, 12, 19, 26 листопада,  03  грудня   2020 р

Урок №   1   -  7

Кількість годин - 7

Тема:    Модуль ООІ та ПЗ-2.5. Налагодження та обслуговування мережевих систем

ООІ та ПЗ-2.5.1 Використання основних понять та технічних характеристик мережевих систем 

Класифікацію та основні характеристики сучасних комп'ютерних мереж; архітектуру та стандартизацію мереж; топологію мереж; види топологій; протоколи, що використовуються для обміну даними в локальних мережах; модель взаємодії відкритих систем ISO; функції рівнів моделі OSI; техніко-експлуатаційні характеристики обладнання для мережевих систем; інструмент і технології обтискання кабелю. 

Опрацювати матеріал:

Навчальна програма курсу (по модульній системі)  компютерні  мережі. 

Модуль ООІ та ПЗ-2.5. Налагодження та обслуговування мережевих систем 

ООІ та ПЗ-2.5.1 Використання основних понять та технічних характеристик мережевих систем Знати: класифікацію та основні характеристики сучасних комп'ютерних мереж; архітектуру та стандартизацію мереж; топологію мереж; види топологій; протоколи, що використовуються для обміну даними в локальних мережах; модель взаємодії відкритих систем ISO; функції рівнів моделі OSI; техніко-експлуатаційні характеристики обладнання для мережевих систем; інструмент і технології обтискання кабелю. Уміти: планувати схему топології мережі; встановлювати і налагоджувати обладнання для комп'ютерних мереж; виконувати підключення та налаштування мережевих пристроїв; здійснювати обтиснення мережевого кабелю 

ООІ та ПЗ-2.5.2 Виконання робіт з налагодження та обслуговування мережевих систем Знати: загальні принципи технічного обслуговування комп'ютерних мереж; правила налаштування роботи мережевих систем в операційних системах; рівні доступу до мережі; порядок підключення та налаштування мережевих пристроїв; налагодження підключення до мережі Інтернет на робочій станції; створення облікових записів користувача та надання привілеїв; основні команди моніторингу роботи мережі; методи захисту та безпечної роботи в мережах; програми-браузери та їх налаштування; провайдери та служби мережі Інтернет; поштові сервіси; дії для оновлення драйверів периферійних та мережевих пристроїв; резервне копіювання окремих файлів, драйверів; програми для діагностики роботи системи. Уміти: налаштовувати мережеву операційну систем під керівництвом оператора з обробки інформації та програмного забезпечення вищої кваліфікації або керівника підрозділу; працювати в локальних мережах з інформацією; налаштовувати бездротову мережу Wi-Fi в локальній мережі; підключати, встановлювати та оновлювати драйвери мережевих пристроїв, принтерів та БФП; налаштовувати програмне забезпечення для доступу до мережі Інтернет; здійснювати пошук комп'ютерів, каталогів і файлів у локальній мережі; виконувати оперативне планування роботи операційної системи для забезпечення її безпеки; створювати поштові скриньки; здійснювати діагностику роботи системи; обслуговувати мережеве обладнання